Трихінельоз
Трихінельоз – гостре захворювання, яке викликається паразитуванням в організмі людини глистів трихінел. Збудником хвороби є трихінели (Trichinella spiralis). Дорослі особини паразитів живуть в кишечнику тварин, а їх личинки – у м`язах (капсульна форма).
Можливий шлях потрапляння живих личинок в організм нового господаря, коли той поїдає кишечник інфікованої тварини, де ці личинки знаходяться, або ж з фекаліями інфікованих тварин, що буває нечасто. При попаданні в організм личинки трихінел уже через 2-7 днів здатні давати потомство. Живі личинки трихінел, підхоплені потоком лімфи, проникають в м`язи. Їх “улюблені” місця: м`язи язика, стравоходу, черевні, шийні, міжреберні. Через 15 - 20 днів личинки скручуються у спіральки. Через 1 - 1,5 місяця спіралька личинки починає капсулюватись, а в подальшому утворюється вапняний панцир. У такому стані в м`язах тварин личинки трихінел зберігають свою життєздатність роками, аж до смерті тварини.
Трихінели паразитують в організмі таких диких тварин, як кабани, ведмеді, лисиці, вовки, щури та інші, домашніх – свині. Трихінельоз відноситься до розряду природновогнищевих інфекцій, захворювання поширене по всіх широтах.
Людина заражається трихінельозом при вживанні в їжу зараженого м’яса свині або диких тварин. В природі інкапсульовані личинки трихінел довгий час зберігаються в трупах померлих тварин, поїдаючи яким заражаються хижаки.
Останнім часом стало дуже популярним м`ясо бобрів, можна навіть сказати “модним”. В першу чергу це пов`язано з тим, що бобер вважається екологічно чистою твариною, не схильною до трихінельозу. Однак у ході недавніх досліджень доведено, що бобер може і хворіти, і бути носієм личинок цього грізного захворювання. У домашніх свиней, як і у диких кабанів, ця хвороба діагностується найчастіше. Але в першу чергу це пов`язано з тим, що їх м`ясо найчастіше вживається в їжу, отже, і найчастіше проходить ветеринарний контроль, що дозволяє виявити паразитів. На трихінельоз хворіють практично всі ссавці, включаючи кішок, собак. Механізм передачі захворювання у домашніх тварин такий же, як і в дикій природі. Однак треба пам`ятати, що хвороба виникає тільки після вживання інфікованого м`яса. Кішки можуть заразитися при полюванні на дрібних гризунів, птахів, якщо ті були носіями трихінел. Домашніх улюбленців ми можемо заразити самі, пригостивши їх сирим м`ясом або рибою. Собаки найчастіше заражаються на полюванні, особливо якщо після вдалого походу “на кабана” господар щедро пригощає свого чотириногого друга мисливськими трофеями. Особливу увагу слід приділяти годівлі хутрових звірів при їх розведенні. Неприпустимо годувати їх сирим м`ясом, що не пройшли спеціальної обробки. Винятком може бути свиняча обріз з м`ясокомбінатів, оскільки вся сировина в обов`язковому порядку проходить перевірку на трихінельоз.
Чим небезпечний трихінельоз для людей. Люди найчастіше хворіють на трихінельоз через свою безпечність. Зараження людини трихінельозом можливо тільки при вживанні в їжу свинини, м`яса дикого кабана, м`яса коней, зараженого личинками трихінел і не яке пройшло термічну обробку. “Слід пам`ятати, що соління, копчення, в`ялення, маринування м`яса не знищують личинки гельмінтів, а при виморожування вони гинуть тільки через 29-35 годин при мінус 50-70 ° С. З моменту зараження до появи перших клінічних симптомів захворювання проходить від 5 до 20 іноді до 45 днів. Вираженість клінічних проявів трихінельозу залежить від кількості личинок, отриманих з інвазованим продуктом. При визначенні 10 личинок захворювання може протікати безсимптомно. Чим коротший інкубаційний період захворювання, тим важчий його перебіг.
Перші ознаки трихінельозу: нудота, блювання, болі в області живота, пронос. Однак вони виникають не у всіх інфікованих. Також спостерігаються підвищення температури тіла, набряк повік, одутлість обличчя, болі в м’язах.
Температура частіше буває високою, досягає свого максимуму протягом однієї доби і може триматися від 1 дня до 2 тижнів. Іноді протягом декількох місяців може спостерігатись невисока температура. При важкій формі набряклість набуває генералізованого характеру.
Болі в м’язах бувають настільки сильними, що можуть призвести до повної втрати рухливості людини. Найчастіше уражається поперечно-смугаста мускулатура – м’язи язика, окорухові, шийні, жувальні, міжреберні м’язи і м’язи верхніх і нижніх кінцівок.
Також спостерігаються ознаки респіраторних захворювань – кашель, спастичний бронхіт, нежить. При важкій формі трихінельозу на 3-му тижні захворювання може розвинутися набряк легенів, серцева недостатність. В період між 4-м і 8-м тижнями може наступити летальний результат.
Ще одну небезпеку представляє ураження центральної нервової системи. У таких випадках хворий скаржиться на головні болі, сонливість. У більш важких випадках з’являються ознаки ураження головного мозку, ізольовані парези і паралічі.
Встановлення діагнозу не викликає складності при групових захворюваннях. У важких випадках проводять біопсію м’язової тканини. Лікування спрямоване на знищення трихінели, припинення продукції личинок, перешкоду їх інкапсуляції.
Профілактика трихінельозу.
Щоб уникнути зараження, м’ясо домашніх тварин, забитих на полюванні, потрібно обов’язково перевірити на наявність в ньому паразита фахівцями державної ветеринарної медицини. На око” не можна визначити, чи містить м`ясо личинки трихінел.
Особиста профілактика трихінельозу полягає в тому, щоб вживати в їжу тільки обстежене на трихінельоз м’ясо свиней і диких тварин. Про небезпеку трихінельозу повинні знати мешканці нашого міста та району, які нерідко являються покупцями продукції тваринного походження (безпосередньо м’яса) в невстановлених для торгівлі місцях, без супровідних документів, які засвідчують його якість і безпеку. Можливо не розуміючи небезпеки, а можливо і свідомо, намагаючись зекономити кошти, хоча питання економії в даному випадку досить сумнівне, адже вилікувати від трихінельозу не допоможуть ніякі заощадження. Наявність експертизи обов’язкова для м’ясопродуктів, оскільки навіть точне дотримання технології при приготуванні сала і копченостей не гарантує знищення трихінел.
Трихінельоз – болісна хвороба на все життя, адже недуга невиліковна. Людина на все життя залишається інвалідом, у тяжких випадках хвороби може привести до паралічу дихальних шляхів та смерті.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
